Що ж таке діється в цьому світі,
усе давно перевернуто з голови до ніг,
зовсім не такі, як колись були діти,
і чому людство переступило той поріг.
На сьогодні вже не чутно на вулицях сміху,
а я чудово памятаю ту пору,
як ми для батьків були вищою мірою втіхи,
після прогулянки не хотіли йти у дім,чому?
чому усе змінилось,до жалю,
і здається уже невміщує того одна біль,
хоч би на мить знати, що я сплю,
але не сепатиму собі на рани сіль.
Що є то є і крапка,
змінити щось ти вже не в силі сам.